Что-то тут не так, друзья, что-то не так... Я не знаю, куда попал, но мир вокруг меня настолько странный и фантастический, что я просто не могу поверить своим глазам. Меня зовут Максим и я наркоман-комик, а сегодня я расскажу вам историю, которая, я уверен, вас шокирует.
Все началось, когда я услышал от знакомого закадычного наркомана о закладке с названием "Блямба". Чертовски странное название, но это и был первый звоночек, что надо попробовать. Накурившись подорожником и собрав все смелость, я сделал заказ, и не зря. Когда я получил свою дозу, я решил попробовать этот новый вид наркотика, который недавно появился на рынке. Впечатления... Это что-то невероятное! Ощущения просто выше крыши, словно я попал на олимпиаду чувств. Меня охватывало непередаваемое ощущение счастья и эйфории, словно я стал богом русского языка.
Но рассказывать мне еще рано, ибо это только начало. Попробовав закладки, я решил покопаться в интернете и натолкнулся на форум, где обсуждались различные вещества и их влияние на мозг. Там я узнал, что пероральное употребление наркотиков совершенно иное, чем курение чернухи или хруст. К примеру, после оксикодона можно наслаждаться и сладким сном, а после морфия можно впасть в глубокую депрессию.
И тут мне пришла мысль – почему бы мне не участвовать в олимпиаде по русскому языку, чтобы проверить, насколько сильно наркотики влияют на меня? Мне казалось, что я стану гением ужаса, способным писать шедевры словесности. И хотя я понимал, что это сумасшествие, я решил попробовать.
На следующий день я отправился на олимпиаду, накурившись до предела. Мне казалось, что я на вершине мира, что я способен на большее, чем просто наркоманский анекдот. Но реальность оказалась сильнее моих грез. Я просто не мог сосредоточиться, каждая бла-бла-бла звучала так, будто они произносили их на английском языке. Я не мог связать два слова, не говоря уже о конкурсных работах. В итоге, я провалился.
Но от этого я не отчаялся. Я решил дать себе еще одну попытку. Возможно, мне просто не хватило морфия или оксикодона. На этот раз я решил не пользоваться никакими закладками, а просто накуриться перед началом олимпиады. Я был полон решимости показать свои способности, несмотря на все преграды.
День олимпиады настал. Я сел за свою парту и начал писать, но все мои мысли были разбросаны и несвязны. Я не мог сконцентрироваться ни на одном простом вопросе. В моей голове было только одно – как быстрее закончить это мучение и уйти курить чернуху. Я осознал, что наркотики – это разрушительная сила, которая убивает не только тело, но и ум.
Мой опыт участия в олимпиаде по русскому языку стал для меня настоящим озарением. Они только убивают тебя со временем, делая твою жизнь пустой и бессмысленной. Никакие закладки и псевдо-олимпиады не смогут это изменить.
Так что, друзья, я хочу закончить свою историю предостережением – не идите по моему пути. Русский язык и так уже прекрасен, и нам не нужно находить дополнительные способы его испортить. Мы должны ценить его и использовать его для хороших дел, а не для саморазрушения.
Так что, друзья, постарайтесь избегать мира наркотиков, и у вас всегда будет чистый язык и светлое будущее.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
